строкатий
СТРОКАТИЙ, а, е. 1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна... (Томч., Закарп. опов., 1953, 24); Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (Десняк, Десну.., 1949, 521); * Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Кач., Вибр., 1953, 340); // З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них). Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (Коп., Лейтенанти, 1947, 138); Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Ткач, Жди.., 1959, 67); // З великими плямами або крапками (про масть тварини). - Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Вовчок, VI, 1956, 220); // Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів). Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (Ів., Ліс. казки, 1954, 16); Строкатий одуд; Строкатий дятел; // Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін. Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158); Гауптман.. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Збан., Єдина, 1959, 249); Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (Кучер, Дорога.., 1958, 146); * Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки «гірко!» і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Дмит., Наречена, 1959, 202).
2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний. При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (Зерн. комбайни, 1957, 5); Оператори, художники, актори, статисти... Ти мусиш об'єднати увесь цей строкатий колектив.. в одну творчу волю... (Гончар, Циклоп, 1970, 109); Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Рибак, Час.., 1960, 792); Мова художніх творів української літератури XVI-XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 83).
3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий. Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | строкатий | строката | строкате | строкаті |
Родовий | строкатого | строкатої | строкатого | строкатих |
Давальний | строкатому | строкатій | строкатому | строкатим |
Знахідний | строкатий, строкатого | строкату | строкате | строкаті, строкатих |
Орудний | строкатим | строкатою | строкатим | строкатими |
Місцевий | на/у строкатому, строкатім | на/у строкатій | на/у строкатому, строкатім | на/у строкатих |
строкатіти
СТРОКАТІТИ, іє, недок., рідко. Виділятися своєю строкатістю, барвистістю, яскравістю і т. ін. Квітники строкатіли трояндовою різнобарвністю, господарська дбайливість прозирала з кожного клаптика землі (Загреб., Шепіт, 1966, 249); Ліворуч поле порізане межами, за якими строкатіє пшениця, кукурудза, картопля (Вільде, Пов. і опов., 1949, 264); Стіни агітземлянки строкатіли плакатами (Ткач, Крута хвиля, 1954, 108).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | строкатію | строкатіємо |
2 особа | строкатієш | строкатієте |
3 особа | строкатіє | строкатіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | строкатітиму | строкатітимемо |
2 особа | строкатітимеш | строкатітимете |
3 особа | строкатітиме | строкатітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | строкатів | строкатіли |
Жіночий рід | строкатіла | |
Середній рід | строкатіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | строкатіймо | |
2 особа | строкатій | строкатійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | строкатіючи | |
Минулий час | строкатівши |