тарпан
ТАРПАН, а, ч. Дикий кінь. Близько ста років тому на півночі України в степах були дикі коні - тарпани (Зоол., 1957, 187); - Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани в степах водились (Гончар, І, 1959, 29); * У порівн. - Ого-го-го, дуже ж ти гоноровита! Але знай одно: не прийдеш по добрій волі, як тарпана, на аркані поведемо (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тарпан | тарпани |
Родовий | тарпана | тарпанів |
Давальний | тарпанові, тарпану | тарпанам |
Знахідний | тарпана | тарпанів |
Орудний | тарпаном | тарпанами |
Місцевий | на/у тарпані, тарпанові | на/у тарпанах |
Кличний | тарпане | тарпани |