типець
ТИПЕЦЬ, типцю, ч. Те саме, що типчак. Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили, типцю й пирію, виполощених [виполосканих] осінніми дощами і прив'ялених теплим південним сонцем (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); На цих горах [Кременецьких] багато реліктових і ендемічних рослин, серед яких найбільш цікавими є костриця, або типець піхвястий, ..цибуля волинська (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 8).
@ Вхопити типцю - натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу; натрапити на слід. Як погнався за їм [злодієм], то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Гр.); Дати типцю кому - побити, відшмагати когось; дати перцю комусь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | типець | типці |
Родовий | типця | типців |
Давальний | типцеві, типцю | типцям |
Знахідний | типець | типці |
Орудний | типцем | типцями |
Місцевий | на/у типці | на/у типцях |
Кличний | типцю | типці |