уберігати
УБЕРІГАТИ (ВБЕРІГАТИ), аю, аєш, недок., УБЕРЕГТИ (ВБЕРЕГТИ), ежу, ежеш, док., перех., від кого - чого, заст. кого, чого, також без додатка . 1. Залишати що-небудь цілим, кого-небудь неушкодженим, запобігаючи руйнуванню, пошкодженню і т. ін. Рубін дивиться, і, як в казці, до нього долітають слова Каленика Романовича: пісок уберігає залізо від горіння і разом з тим допомагає кращому його прогріванню (Сенч., Опов., 1959, 21); Фабрики виготовляли й розсилали солдатам відповідну мазь з виразною етикеткою про те, як вона чудодійно уберігає носи і вуха від російської зими (Ле, Мої листи, 1945, 181); // Захищати від небезпеки, не давати пропасти, захворіти тощо. В Головах всюди свої люди; хоч би й трапилося що, то вбережуть, сховають (Хотк., II, 1966, 249); А як ти вбережеш отару від лютої вовчої зграї? (Донч., І, 1956, 116); - Аби тільки землю руську вберегти, щоб її чужі пси не розхапали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 45).
2. перен. Запобігати неприємностям, шкідливому впливові чого-небудь і т. ін. Обрав [батько] для мешкання одне з південних міст, сподіваючись, що, змінивши мікросередовище, убереже сина від згубного впливу (Гончар, Бригантина, 1973, 116); Сучасна поезія.. ставить своєю метою дати історичну оцінку подій, віднайти основне у складному плетиві аналогій та протиріч дійсності, уберегти й утвердити людську віру в торжество прекрасного на землі (Літ. Укр., 8.І 1963, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уберігаю | уберігаємо |
2 особа | уберігаєш | уберігаєте |
3 особа | уберігає | уберігають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уберігатиму | уберігатимемо |
2 особа | уберігатимеш | уберігатимете |
3 особа | уберігатиме | уберігатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уберігав | уберігали |
Жіночий рід | уберігала | |
Середній рід | уберігало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уберігаймо | |
2 особа | уберігай | уберігайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уберігаючи | |
Минулий час | уберігавши |