убійчий
УБІЙЧИЙ (ВБІЙЧИЙ), а, е. Те саме, що убивчий. [Тірца:] Ти перекуй з убійчого меча робітне рало й загартуй його (Л. Укр., II, 1951, 151); Мертва мовчанка стояла в зборі, - тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир, що майстрували вбійчі прилади [метавки] на монголів (Фр., VI, 1951, 114); Немов дощ блискавок сипав той сміх, щось було убійче і смертельне в його переливах і наводило жах (Коцюб., II, 1955, 172); Атака вівчарок справила на нього убійче враження (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 337); Тоді я теж посміхнувся і кинув на нього убійчий погляд (Мик., II, 1957, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | убійчий | убійча | убійче | убійчі |
Родовий | убійчого | убійчої | убійчого | убійчих |
Давальний | убійчому | убійчій | убійчому | убійчим |
Знахідний | убійчий, убійчого | убійчу | убійче | убійчі, убійчих |
Орудний | убійчим | убійчою | убійчим | убійчими |
Місцевий | на/у убійчому, убійчім | на/у убійчій | на/у убійчому, убійчім | на/у убійчих |