хваткий
ХВАТКИЙ, а, е, розм. 1. Здатний добре хапати, захоплювати що-небудь. Хваткі пальці; *Образно. Хваткий, нервовий, він [вітер] невгамовно шугав і шугав вздовж вулиць і заулків (Логв., Літа.., 1960, 40).
2. перен. Беручкий, охочий до чого-небудь. Проста дівчина - без прикрас. Без непотрібної ломоти. Вона уперта і хватка І до науки й до роботи (Забашта, Нові береги, 1950, 92); Самійло вибіг на ют, кмітливий і хваткий (Кучер, Чорноморці, 1948, 43).
3. Схильний до крадіжок; злодійкуватий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хваткий | хватка | хватке | хваткі |
Родовий | хваткого | хваткої | хваткого | хватких |
Давальний | хваткому | хваткій | хваткому | хватким |
Знахідний | хваткий, хваткого | хватку | хватке | хваткі, хватких |
Орудний | хватким | хваткою | хватким | хваткими |
Місцевий | на/у хваткому, хваткім | на/у хваткій | на/у хваткому, хваткім | на/у хватких |