хльост
ХЛЬОСТ, у, ч., розм. 1. Звуки від хльоскання чого-небудь гнучкого. *У порівн. Коли ж із [фашистського] тюремного двору зненацька пролунало ледь чутне «прощайте, товариші!» і сухі, мов хльост батога, пістолетні постріли, в'язні ще нижче звісили голови, опустили їх на гострі сухі коліна (Збан., Єдина, 1959, 222).
2. Шмагання, биття. До революції, коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей і хльосту канчуками (Добр., Тече річка.., 1961, 277).
@ Дати (задати) хльосту кому - відшмагати, побити кого-небудь. [Гільзе (несамовито) :] Пожди, я тобі дам хльосту. (Шукає, чим би набити) (Л. Укр., IV, 1954, 248); [Баба:] Ой, задамо вам хутко хльосту (Кроп., V, 1959, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хльост | хльости |
Родовий | хльосту | хльостів |
Давальний | хльостові, хльосту | хльостам |
Знахідний | хльост | хльости |
Орудний | хльостом | хльостами |
Місцевий | на/у хльості | на/у хльостах |
Кличний | хльосте | хльости |
хльоста
ХЛЬОСТА, и, ж., розм. Те саме, що хльост. - Там [у Войцехової] не було вибору: або хльоста, або бреши, що влізеться (Фр., VI, 1951, 194).
@ Дати (задати) хльосту кому - відшмагати, побити кого-небудь. І просився, і молився, а ще більш ..злякався, Бо таку задали хльосту, що й світа цурався (Пісні та романси.., І, 1956, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хльоста | хльости |
Родовий | хльости | хльост |
Давальний | хльості | хльостам |
Знахідний | хльосту | хльости |
Орудний | хльостою | хльостами |
Місцевий | на/у хльості | на/у хльостах |
Кличний | хльосто | хльости |