царинка
ЦАРИНКА, и, ж. 1. Зменш. до царина 1-4.
2. діал. Невеличка лука при садибі, в горах або в лісі, признач. для сінокосу. Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди. Загніздилось безладдя, спливали гаразди, продавались царинки одна по одній (Коцюб., II, 1955, 312); Ось і світло-зелена царинка. В неї, як в дзеркало, задивляються хмарки (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 32); // Сільський майданчик, покритий травою. Ішла [Маруся] на церковну царинку, під свою улюблену вербу - там не було спокою: дві баби, стоячи кожна на своїм подвір'ю [подвір'ї], лаялися скільки було духу (Хотк., II, 1966, 58)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | царинка | царинки |
Родовий | царинки | царинок |
Давальний | царинці | царинкам |
Знахідний | царинку | царинки |
Орудний | царинкою | царинками |
Місцевий | на/у царинці | на/у царинках |
Кличний | царинко | царинки |