централізм
ЦЕНТРАЛІЗМ, у, ч. Система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові (у 6 знач.). Був [шеф секційний] чоловік мудрий, бувалий.., пройшов огонь абсолютизму, воду федералізму і мідяні труби централізму (Фр. II, 1950, 396); Радянська прокуратура організована на началах повного централізму (Рад. суд, 1951, 92).
Демократичний централізм - найважливіший принцип організаційної побудови марксистсько-ленінських партій, органів державної влади соціалістичних країн і громадських організацій трудящих, суть якого полягає в поєднанні демократизму (повновладдя і самодіяльність мас, виборність керівних органів та їх підзвітність виборцям) з централізмом (керівництво з одного центру, підкорення меншості більшості, дисципліна, підпорядкування особистих інтересів інтересам загальним у боротьбі за досягнення поставленої мети). Одним з найважливіших принципів будівництва марксистсько-ленінської партії є принцип демократичного централізму, який становить її непохитну основу (Ком. Укр., 7, 1968, 20); Демократичний централізм є основним організаційним началом всієї системи політичного і господарського управління всіх країн, що будують соціалізм (Рад. право, 6, 1960, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | централізм | централізми |
Родовий | централізму | централізмів |
Давальний | централізмові, централізму | централізмам |
Знахідний | централізм | централізми |
Орудний | централізмом | централізмами |
Місцевий | на/у централізмі | на/у централізмах |
Кличний | централізме | централізми |