чар
ЧАР, у, ч. 1. заст. Чари (у 1 знач.). Як поїхав козаченько яром,- перелита доріженька чаром (Сл. Гр.); - Суміш вона приготує і зілля підсипле в неї. Тільки тебе не здолає той чар,- того не допустить Зілля, що дам я тобі, чарівне (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 130); І заворушились по темних нетрях між берегами, між очеретами та болотами сиві, волохаті сни та обмари, захитали тінями й валом повалили на села всі дороги й шляхи переливати чаром (Вас., І, 1959, 228); *У порівн. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] - вона полохливо закліпала безвійними очима (Вас., II, 1959, 8).
2. перен. Те саме, що чари 3. Довкола пішоходів повно було того могучого чару літньої гірської природи, запаху, зелені, свіжості, тепла, кукання, шелесту (Фр., III, 1950, 16); Всі вони [бійці] разом і кожний зокрема нагадували йому синів не зовнішніми своїми рисами, мабуть, а тим всезагальним чаром, що властивий рано змужнілій юності (Перв., Атака.., 1946, 105); Ти [пісне] словом ніжним колисковим Благословляла нас, дітей. Ми в тебе вчились чару мови Пізнать звучання золоте (Брат., Грудка.., 1962, 11); Пішов я до нього [М. В. Лисенка]: - Чолом, наш кобзарю! Спасибі тобі, український співаче, за славні пісні, що у них стілько чару, за серце твоє, молоде і гаряче! (Мак., Вибр., 1954, 380); Гучні оплески вкрили останні слова юного промовця. Аплодували всі,- такий великий чар був його незвичайної казки (Кол., Терен.., 1959, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чар | чари |
Родовий | чару | чарів |
Давальний | чарові, чару | чарам |
Знахідний | чар | чари |
Орудний | чаром | чарами |
Місцевий | на/у чарі | на/у чарах |
Кличний | чаре | чари |
чара
ЧАРА, и, ж. 1. Старовинна посудина для пиття вина. Княжі слуги брязкотіли уполовниками, бігаючи між столами й наливаючи чари вином і медом (Скл., Святослав, 1959, 458); Гостю налив чару, а сам випив пару (Сл. Гр.); // Заздоровна чарка. Слава вам, брати мої поети, В кого серце вірне, як струна! Де б ви не були - зо мною п'єте Чару цю сьогодні ви до дна! (Рильський, II, 1960, 227).
2. перен. Про міру радощів чи горя, що випадає на долю людини. [Тетяна (бере другий келих і подає Свічці ):] Здорові пийте, діточки, нехай Солодка й повна буде ваша чара (Коч., Свіч. весілля, 1951, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чара | чари |
Родовий | чари | чар |
Давальний | чарі | чарам |
Знахідний | чару | чари |
Орудний | чарою | чарами |
Місцевий | на/у чарі | на/у чарах |
Кличний | чаро | чари |