шугання
ШУГАННЯ, я, с. Дія за знач. шугати. Ще здалеку побачила [Надія] на фоні синьої хмари шугання гострокрилих ластівок і посміхнулась (Баш, Надія, 1960, 270); До них невблаганно наближається поскрипування вітряків і шугання розгойданих крил (Стельмах, Хліб.., 1959, 135); Битва - так битва. Вітрів іржання, Назустріч шугання роздертих знамен... (Дор., Тобі, народе.., 1959, 40); Він чує невгавне шуршання дороги, Шалене шугання ракет з далини (Бажан, І, 1946, 145); Голубий імлистий туман стояв над цехами, туман, прорізуваний гострими свічками домен, шуганням полум'я з мартенів (Загреб., Спека, 1961, 229); *У порівн. Наша казка хутко лине, мов шугання соколине (Перв., II, 1958, 515).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шугання | шугання |
Родовий | шугання | шугань |
Давальний | шуганню | шуганням |
Знахідний | шугання | шугання |
Орудний | шуганням | шуганнями |
Місцевий | на/у шуганні | на/у шуганнях |
Кличний | шугання | шугання |