амітабха
АМІТАБХА, -и, ч. Найбільш шанований будда у махаяністському вченні вченні Чистої землі, один з п’яти будд у вченні ваджраяни; вважається милостивим буддою, оскільки пояснює універсальний закон буття у Західному раю і приймає під своє заступництво всіх осіб, які щиро моляться і просять про його допомогу незалежно від їхнього походження, статусу або чеснот; уособлення “незмірного світла”; культ його виник в Індії в перші століття н. е.; Амітабха – творець і владика раю Сукхаваті, в якому можуть відроджуватися всі ті живі істоти, які страждали і які повірили в могутність Амітабхи; символ Амітабхи – жебручий буддійський чернець; зазвичай він зображується на троні у вигляді павича в позі споглядання і з чернечою чашею для збирання милостині у руках; його культ розвинений в Японії, Тибеті, Монголії, Бурятії.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Амітабха | |
Родовий | Амітабхи | |
Давальний | Амітабсі | |
Знахідний | Амітабху | |
Орудний | Амітабхою | |
Місцевий | на/у Амітабсі | |
Кличний | Амітабхо |