розжирілий
РОЗЖИРІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розжиріти.
2. у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним. Проїхав саньми розжирілий Степан Барський (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 153); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан, Гори.., 1956, 24); // перен., фам. Який розбагатів, став заможним за чужий рахунок. Художня література повинна повернутися обличчям до життя і зробити своїм героєм, замість сентиментального розжирілого буржуа чи попа, робочу людину (Кол., Терен.., 1959, 239).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжирілий | розжиріла | розжиріле | розжирілі |
Родовий | розжирілого | розжирілої | розжирілого | розжирілих |
Давальний | розжирілому | розжирілій | розжирілому | розжирілим |
Знахідний | розжирілий, розжирілого | розжирілу | розжиріле | розжирілі, розжирілих |
Орудний | розжирілим | розжирілою | розжирілим | розжирілими |
Місцевий | на/у розжирілому, розжирілім | на/у розжирілій | на/у розжирілому, розжирілім | на/у розжирілих |
розжиріти
РОЗЖИРІТИ, ію, ієш, док. Стати надто жирним, повним, огрядним. - Я з братією воюю он як! Розжиріли, розледачіли. Ніякого сорому не знають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124); // перен., фам. Розбагатіти, стати заможним за чужий рахунок. Встигло велике галицьке боярство розжиріти, укоренилося багато боярських родів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжирію | розжиріємо |
2 особа | розжирієш | розжирієте |
3 особа | розжиріє | розжиріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розжирів | розжиріли |
Жіночий рід | розжиріла | |
Середній рід | розжиріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжиріймо | |
2 особа | розжирій | розжирійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розжирівши |