сланець
СЛАНЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геол. Укр., 1959, 279); Природний покрівельний сланець - це тонкошарувата гірська порода, яка утворилася з глинястих сланців і відзначається рівною поверхнею (Рад. Укр., 31.VIII 1951, 3); Уже місяць блукають комсомольці в тайгових нетрях. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю (Донч., II, 1956, 44).
@ Аспідний сланець див. аспідний; Горючі сланці - глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо. Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (Цюпа, Україна.., 1960, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сланець | сланці |
Родовий | сланцю | сланців |
Давальний | сланцеві, сланцю | сланцям |
Знахідний | сланець | сланці |
Орудний | сланцем | сланцями |
Місцевий | на/у сланці | на/у сланцях |
Кличний | сланцю | сланці |
сланцевий
СЛАНЦЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до сланець. Сланцеві породи; // Який одержують із сланцю. Сланцевий газ сухої перегонки використовується як паливо для газифікації міст (Веч. Київ, 5.ХI 1968, 4).
2. Стос. до видобування, переробки і технічного використання сланцю. Сланцеві шахти; Сланцева промисловість.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сланцевий | сланцева | сланцеве | сланцеві |
Родовий | сланцевого | сланцевої | сланцевого | сланцевих |
Давальний | сланцевому | сланцевій | сланцевому | сланцевим |
Знахідний | сланцевий, сланцевого | сланцеву | сланцеве | сланцеві, сланцевих |
Орудний | сланцевим | сланцевою | сланцевим | сланцевими |
Місцевий | на/у сланцевому, сланцевім | на/у сланцевій | на/у сланцевому, сланцевім | на/у сланцевих |