арбітр
АРБІТР, а, ч. Посередник, суддя, до якого звертаються для розв'язання спорів, що не підлягають судовому розглядові; третейський суддя. Маковей хотів мене обрати арбітром у цьому спорі (Письмен. зблизька, 1958, 148); Не кожний критик може бути остаточним арбітром (Смолич, VI, 1959, 108).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | арбітр | арбітри |
Родовий | арбітра | арбітрів |
Давальний | арбітрові, арбітру | арбітрам |
Знахідний | арбітра | арбітрів |
Орудний | арбітром | арбітрами |
Місцевий | на/у арбітрі | на/у арбітрах |
Кличний | арбітре | арбітри |