викоренення
ВИКОРЕНЕННЯ, я, с. Дія за знач. викоренити. Партія ставить завдання забезпечити суворе додержання соціалістичної законності, викоренення всяких порушень правопорядку, ліквідацію злочинності, усунення причин, що її породжують (Програма КПРС, 1961, 92); Для робітничого класу революційне насильство являє собою лише історично тимчасову неминучість заради викоренення якого б то не було насильства у відносинах людини до людини (Колг. Укр., 9, 1962, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викоренення | викоренення |
Родовий | викоренення | викоренень |
Давальний | викорененню | викорененням |
Знахідний | викоренення | викоренення |
Орудний | викорененням | викорененнями |
Місцевий | на/у викорененні | на/у викорененнях |
Кличний | викоренення | викоренення |