водяник
ВОДЯНИК, а, ч. 1. За народним повір'ям - злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в озерах, річках тощо й приносить людям нещастя. [Кіндрат Антонович:] Я її [дружину] наполохав, що тут раз у раз по захід сонця мавки з'являються, а проти бані водяник бовтнеться.. (Кроп., II, 1958, 291); Слов'яни вшановували домовиків, лісовиків, водяників (Іст. СРСР, І, 1957, 39).
2. рідко. Механік водокачки. Ганна ще раз оглянулась на гурт чорних землекопів, що стояли, закурюючи з водяником, на свіжому земляному насипі (Гончар, Таврія.., 1957, 228).
3. діал. Водянка (в 3 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | водяник | водяники |
Родовий | водяника | водяників |
Давальний | водяникові, водянику | водяникам |
Знахідний | водяник, водяника | водяники, водяників |
Орудний | водяником | водяниками |
Місцевий | на/у водянику | на/у водяниках |
Кличний | водянику | водяники |