двомовний
ДВОМОВНИЙ, а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. Словники.. допомагають великій справі розвитку та унормування літературної мови, а будучи словниками двомовними - українсько-російськими і російсько-українськими, сприяють зв'язкам двох братніх культур (Мовозн., XIV, 1957, 143); Перші періодичні видання на Україні виходили російською мовою або ж були двомовними (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 25).
Двомовне населення - населення, яке вільно розмовляє двома мовами. В нашій республіці населення, особливо по містах, - двомовне. Воно добре знає російську й українську мови (Пит. перекл., 1957, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | двомовний | двомовна | двомовне | двомовні |
Родовий | двомовного | двомовної | двомовного | двомовних |
Давальний | двомовному | двомовній | двомовному | двомовним |
Знахідний | двомовний, двомовного | двомовну | двомовне | двомовні, двомовних |
Орудний | двомовним | двомовною | двомовним | двомовними |
Місцевий | на/у двомовному, двомовнім | на/у двомовній | на/у двомовному, двомовнім | на/у двомовних |