декларативний
ДЕКЛАРАТИВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до декларація 1, 3. Почнемо.. розгляд позицій «Гарту», оскільки виявлені вони в декларативній частині статуту (Еллан, II, 1958, 141).
2. Який має форму декларації (у 3 знач.); показовий. П'єса [»Зірниці»] не вільна і від декларативної прямолінійності в змалюванні позитивних героїв (Укр. рад. драм.., 1957, 103); Факти підмінювання художнього образу декларативним пустоцвітом у творчості поетів-піснярів не поодинокі (Рад. літ-во, 5, 1958, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | декларативний | декларативна | декларативне | декларативні |
Родовий | декларативного | декларативної | декларативного | декларативних |
Давальний | декларативному | декларативній | декларативному | декларативним |
Знахідний | декларативний, декларативного | декларативну | декларативне | декларативні, декларативних |
Орудний | декларативним | декларативною | декларативним | декларативними |
Місцевий | на/у декларативному, декларативнім | на/у декларативній | на/у декларативному, декларативнім | на/у декларативних |