доброзичливість
ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до доброзичливий. Вона наче випромінювала привітність і доброзичливість, з нею легко було знайти спільну мову (Дмит., Наречена, 1959, 187); Ганну не підкупила дружня задушевність і доброзичливість його голосу (Руд., Остання шабля, 1959, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доброзичливість | доброзичливості |
Родовий | доброзичливості, доброзичливости | доброзичливостей |
Давальний | доброзичливості | доброзичливостям |
Знахідний | доброзичливість | доброзичливості |
Орудний | доброзичливістю | доброзичливостями |
Місцевий | на/у доброзичливості | на/у доброзичливостях |
Кличний | доброзичливосте | доброзичливості |