завданий
ЗАВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завдати 1-5. Недобре, мстиве почуття душило його [Богдана]. Палив біль щойно завданої образи (Гончар, Людина.., 1960, 21); Йому [Т. Г. Шевченкові], завданому за писання віршів у москалі, ..довелося почути журливу пісню матроса з Островної (Мирний, V, 1955, 305); // завдано, безос. присудк. сл. - Доню моя, доню, ..Чи тебе завдано, А чи запродано (Чуб., V, 1874, 744).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завданий | завдана | завдане | завдані |
Родовий | завданого | завданої | завданого | завданих |
Давальний | завданому | завданій | завданому | завданим |
Знахідний | завданий, завданого | завдану | завдане | завдані, завданих |
Орудний | завданим | завданою | завданим | завданими |
Місцевий | на/у завданому, завданім | на/у завданій | на/у завданому, завданім | на/у завданих |