задеревіти
ЗАДЕРЕВІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Те саме, що задерев'яніти 1. Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).
2. перен. Стати нерухомим; завмерти, заніміти. Ключник застиг на місці, задеревів і не міг ворухнутися (Фр., II, 1950, 256); Я подививсь в її великі очі І з подиву задеревів на мить (Павл., Бистрина, 1959, 215).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задеревію | задеревіємо |
2 особа | задеревієш | задеревієте |
3 особа | задеревіє | задеревіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задеревів | задеревіли |
Жіночий рід | задеревіла | |
Середній рід | задеревіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задеревіймо | |
2 особа | задеревій | задеревійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задеревівши |