зачіпливий
ЗАЧІПЛИВИЙ, а, е. Який зачіпає, задирає; задерикуватий. Той голосний, зачіпливий настрій, який перед хвилею виявляв себе такими криками, тепер пройшов (Фр., VI, 1951, 334); // Який ображає. В його круглому оці - друге візник зажмурив - в голосі, в кутиках уст - було зачіпливе щось, образливе (Коцюб., II, 1955, 377).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зачіпливий | зачіплива | зачіпливе | зачіпливі |
Родовий | зачіпливого | зачіпливої | зачіпливого | зачіпливих |
Давальний | зачіпливому | зачіпливій | зачіпливому | зачіпливим |
Знахідний | зачіпливий, зачіпливого | зачіпливу | зачіпливе | зачіпливі, зачіпливих |
Орудний | зачіпливим | зачіпливою | зачіпливим | зачіпливими |
Місцевий | на/у зачіпливому, зачіпливім | на/у зачіпливій | на/у зачіпливому, зачіпливім | на/у зачіпливих |