збляклий
ЗБЛЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зблякнути. Галецька вдягла стару спідницю, так збляклу, що не можна було навіть довідатись, якого кольору вона колись була (Н.-Лев., IV, 1956, 288); Збляклі Надіїні губи пересилили болісні корчі і ніжно всміхнулися (Ле, Опов. та нариси, 1950, 136); Розсіяне рівне і спокійне світло раннього надвечір'я надавало всьому, що я бачив навколо, вигляду трохи збляклої, але чіткої старовинної гравюри (Перв., Материн.. хліб, 1960, 108); Її збляклі очі запалилися вогниками, і за хвилину перед Огеєм сиділа вже не прибита нещастям мати, а людини діла, фанатик великої справи (Досв., Вибр., 1959, 243); Сад мирно шарудить збляклим листям (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збляклий | зблякла | зблякле | збляклі |
Родовий | збляклого | збляклої | збляклого | збляклих |
Давальний | збляклому | збляклій | збляклому | збляклим |
Знахідний | збляклий, збляклого | збляклу | зблякле | збляклі, збляклих |
Орудний | збляклим | збляклою | збляклим | збляклими |
Місцевий | на/у збляклому, збляклім | на/у збляклій | на/у збляклому, збляклім | на/у збляклих |
зблякнути
ЗБЛЯКНУТИ, зблякну, зблякнеш; мин. ч. збляк, ла, ло; док. 1. Зробитися менш яскравим, потьмяніти. Одразу все стало [від дощу] непривітне, сіре, зблякли розмаїті барви осені (Гур., Друзі.., 1958, 86); Цей рояль, і стіл, і на картині Глибина березових дібров, Тільки все воно тут зайве нині - Почорніло, зблякло в павутинні - І на всьому запеклася кров (Нагн., Пісня.., 1949, 106); * Образно. З тих, хто залишиться живий, війна висуне в передові ряди будівників життя найчесніших і найщедріших героїв - захисників народу,- а темне одійде, зблякне із своїми нікчемними підлими пристрастями (Довж., III, 1960, 58); // Втратити свіжість кольору, вицвісти. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Н.-Лев., III, 1956, 370); // Збліднути, згаснути. Небо зблякло, зорі зникли, вітрець пошарудів, загойдалася над водою пара, ніч посіріла вся раптом (Ю. Янов., І, 1954, 274); Обличчя в неї видовжилося, потемніло.. Запалі очі стали немовби трохи світлішими, зблякли, їх зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Жур., Вечір.., 1958, 224); // перен. Втратити виразність, яскравість. Сон відлетів, думка загострилась, мирний краєвид відсунувся десь далеко і збляк (Коз., Серце матері, 1947, 9); Раніше Сірко був домігся, що образ її [Варі] трохи збляк і відійшов десь на другий план; тепер було навпаки:.. Варя витіснила все і стала проти Сірка у всій своїй виразності (Сенч., Опов., 1959, 189).
2. Втратити свіжість, прив'янути. Одцвіли, обсипали збитий холодними дощами цвіт пишні жоржини, зблякли, зів'яли ніжні айстри (Коз., Сальвія, 1959, 117); Вже в червні трава на горбах зблякла, і тільки срібний полин ріс кущами (Донч., VI, 1957, 377); // Втратити свіжість, змарніти. Зоставшись сама в кімнаті, вона частенько заглядала в дзеркало і трохи засмутилась, що її лице зблякло од не зовсім спокійної ночі (Н.-Лев., I, 1956, 439); Він згорбився, зморщився й збляк на виду, мов огірок на грядках після приморозків (Козл., Ю. Крук, 1957, 437); // розм. Стати кволим, немічним. Зовсім охляв [Лука Овсійович], збляк, спасибі, коні довезли, вивалили на стерню, як порожній лантух (Горд., Чужу ниву.., 1947, 119).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зблякну | зблякнемо |
2 особа | зблякнеш | зблякнете |
3 особа | зблякне | зблякнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | збляк | зблякли |
Жіночий рід | зблякла | |
Середній рід | зблякло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зблякнімо | |
2 особа | зблякни | зблякніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зблякши |