злинялий
ЗЛИНЯЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до злиняти. Важким поглядом він оглянув злинялий під сонцем Максимів френч (Панч, II, 1956, 16); Дід, повернувши лице вбік і дивлячись кудись у простір злинялими від старості очима, вухом тягнувся до трибуни, пильно дослухаючись (Коз., Зол. грамота, 1939, 48); Це був величезний старий орел, злинялий від сонця й негоди (Донч., IV, 1957, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | злинялий | злиняла | злиняле | злинялі |
Родовий | злинялого | злинялої | злинялого | злинялих |
Давальний | злинялому | злинялій | злинялому | злинялим |
Знахідний | злинялий, злинялого | злинялу | злиняле | злинялі, злинялих |
Орудний | злинялим | злинялою | злинялим | злинялими |
Місцевий | на/у злинялому, злинялім | на/у злинялій | на/у злинялому, злинялім | на/у злинялих |
злиняти
ЗЛИНЯТИ, яє, док. 1. Втративши попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти. [Олеся і Марфа Варфоломеївна (співають) :] Половина літ минуло, Щастя не зазнала, Біле личенько змарніло, Брівоньки злиняли (Кроп., II, 1958, 265); Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив, синя фарба злиняла (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 350); * Образно. Життя без нього для неї [Тані] одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).
2. перен. Утратити жвавість, бадьорість; змарніти. За три тижні посівної кампанії схмурнів, злиняв молодий завгосп (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 179).
3. спец. Скинути або змінити зовнішній покрив (шерсть, пір'я і т. ін.) (про тварин, птахів).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злиняю | злиняємо |
2 особа | злиняєш | злиняєте |
3 особа | злиняє | злиняють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | злиняв | злиняли |
Жіночий рід | злиняла | |
Середній рід | злиняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | злиняймо | |
2 особа | злиняй | злиняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | злинявши |