змарнований
ЗМАРНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змарнувати. Мов той вигнанець, молодість свою Я звав з минувшини: - Де щезла ти, ледащо? Чому так скупо тішила мене, У фронтових полях, в гримучих хащах Змарнована? (Мур., Осінні сурми, 1964, 36); Хірургом Друзь став пізно. Будь-що має він надолужити два роки, змарновані до війни, та чотири, відібрані війною (Шовк., Людина.., 1962, 11); // у знач. прикм. Соломія знесилилась і впала, їй жаль стало молодого змарнованого життя - і вона заплакала (Коцюб., І, 1955, 363); // змарновано, безос. присудк. сл. Брала злість, що довгожданий і радісний день так змарновано (Кучер, Чорноморці, 1956, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | змарнований | змарнована | змарноване | змарновані |
Родовий | змарнованого | змарнованої | змарнованого | змарнованих |
Давальний | змарнованому | змарнованій | змарнованому | змарнованим |
Знахідний | змарнований, змарнованого | змарновану | змарноване | змарновані, змарнованих |
Орудний | змарнованим | змарнованою | змарнованим | змарнованими |
Місцевий | на/у змарнованому, змарнованім | на/у змарнованій | на/у змарнованому, змарнованім | на/у змарнованих |