золочений
ЗОЛОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до золотити. Вміє й працювати, й пригортать Ця рука, золочена жнивами... (Рильський, І, 1960, 305); Поділля! ..В долинах серед зелених гущавин села, і знову пагорби, і рівнина, золочена пшеничним колосом (Цюпа, Україна.., 1960, 242).
2. у знач. прикм. Укритий тонким шаром позолоти; позолочений. Посеред стіни висіло велике дзеркало, а по обох боках його широкої, золоченої рами видно було дві групи фотографій у різьблених, дерев'яних рамочках (Фр., II, 1950, 288); І зайчики сонячні грали На грані золоченій книг (Бажан, Роки, 1957, 262); // Витканий або вигаптуваний шовковими позолоченими нитками. На чолі погромників йшли попи в золочених ризах, з хрестами (Наука.., 3, 1960, 49); * Образно. Лежать доріг золочені мережки, Де я ходив (Шпорта, Вибр., 1958, 182).
3. у знач. прикм. Який має золотистий колір. Убогий, дикий край! Весною бруд і холод; Улітку чорний степ: ні затишних гаїв, Ні виноградників, ні золочених нив (Зеров, Вибр., 1966, 104); Золочена волосинка.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | золочений | золочена | золочене | золочені |
Родовий | золоченого | золоченої | золоченого | золочених |
Давальний | золоченому | золоченій | золоченому | золоченим |
Знахідний | золочений, золоченого | золочену | золочене | золочені, золочених |
Орудний | золоченим | золоченою | золоченим | золоченими |
Місцевий | на/у золоченому, золоченім | на/у золоченій | на/у золоченому, золоченім | на/у золочених |