ковзний
КОВЗНИЙ, а, е. Який рухається ковзаючись. Дерев'яні плоскі затвори ковзають у пазах опор, тому їх називають ковзними (Довідник сіль. будівельника, 1956, 118); За пропозицією помічника майстра.. в машинах ковзні підшипники замінили шариковими (Ком. Укр., 5, 1963, 65); // Стос. до ковзання. Всі найпростіші затвори роблять ковзного типу (Довідник сіль. будівельника, 1956, 118); Різновидністю косого освітлення є ковзне освітлення (Довідник фот., 1959, 66).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ковзний | ковзна | ковзне | ковзні |
Родовий | ковзного | ковзної | ковзного | ковзних |
Давальний | ковзному | ковзній | ковзному | ковзним |
Знахідний | ковзний, ковзного | ковзну | ковзне | ковзні, ковзних |
Орудний | ковзним | ковзною | ковзним | ковзними |
Місцевий | на/у ковзному, ковзнім | на/у ковзній | на/у ковзному, ковзнім | на/у ковзних |
ковзнути
КОВЗНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ковзати. Рушниця, яку Шелемеха поклав на льоду біля себе, несподівано ковзнула й покотилася в ополонку (Трубл., Лахтак, 1953, 120); Червоне світло сягнуло Волги і раптом ковзнуло по холодній поверхні великої ріки (Собко, Вогонь.., 1947, 51); Проносячись мимо бурлацької ватаги орачів, вождь ковзнув по них поглядом суворим, хазяйським (Гончар, II, 1959, 356); Якась дивна, загадкова усмішка ковзнула непомітно при цих словах по обличчю агронома (Донч., І, 1956, 95); // Злегка доторкнутися до чого-небудь, зачепити щось під час лету (про м'яч, осколок і т. ін.). Воротар стрибнув, але сильно пробитий м'яч ковзнув по його долонях і затріпотів у сітці (Дмит., Наречена, 1959, 135).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковзну | ковзнемо |
2 особа | ковзнеш | ковзнете |
3 особа | ковзне | ковзнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ковзнув | ковзнули |
Жіночий рід | ковзнула | |
Середній рід | ковзнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ковзнімо | |
2 особа | ковзни | ковзніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ковзнувши |