контрапункт
КОНТРАПУНКТ, у, ч., муз. 1. Те саме, що поліфонія. Я буду Вам грати.., окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії (Л. Укр., V, 1956, 277); Майстерно з'єднуючи дві різнохарактерні колядки, він [М. В. Лисенко] тим самим показує вільне володіння технікою вокального контрапункту (Укр. клас. опера, 1957, 181).
2. Відділ теорії музики, присвячений вивченню поліфонії. Він [диригент] має бути людиною широкої загальної освіти, грати на різних інструментах, володіти технікою диригування, крім того, знати музично-теоретичні дисципліни - гармонію, контрапункт (Мист., 2, 1966, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | контрапункт | контрапункти |
Родовий | контрапункту | контрапунктів |
Давальний | контрапунктові, контрапункту | контрапунктам |
Знахідний | контрапункт | контрапункти |
Орудний | контрапунктом | контрапунктами |
Місцевий | на/у контрапункті | на/у контрапунктах |
Кличний | контрапункте | контрапункти |