кукурікання
КУКУРІКАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурікати 1 і звуки, утворювані цією дією. Звісно, що великі пани не люблять м'явкання [Опозиції] ще гірше, ніж лев когутячого кукурікання (Фр., II, 1950, 395); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Коцюб., І, 1955, 247); Здаля почулося нерішуче кукурікання перших півнів (Речм., Весн. грози, 1961, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кукурікання | кукурікання |
Родовий | кукурікання | кукурікань |
Давальний | кукуріканню | кукуріканням |
Знахідний | кукурікання | кукурікання |
Орудний | кукуріканням | кукуріканнями |
Місцевий | на/у кукуріканні | на/у кукуріканнях |
Кличний | кукурікання | кукурікання |