меандр
МЕАНДР, а, ч. 1. геол. Закрут, крутий поворот у течії річки. В приазовській частині Причорноморської низини великих річок нема.. Річки течуть у дуже широких долинах, по дну яких вони виписують круті меандри (Геол. Укр., 1969, 313).
2. У мистецтві - геометричний орнамент, візерунок у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами. Нижче цих кокошників [на соборі] проходив цегляний декоративний пояс з узором у вигляді меандра (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515); Узори татарські, що я в Криму зібрала.., надто подібні до українських, найчастіше стрічаються фігури, хрести, зірки, меандр і такі подібні (Л. Укр., V, 1956, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | меандр | меандри |
Родовий | меандру | меандрів |
Давальний | меандрові, меандру | меандрам |
Знахідний | меандр | меандри |
Орудний | меандром | меандрами |
Місцевий | на/у меандрі | на/у меандрах |
Кличний | меандре | меандри |