НАВСКАЧ, присл. Роблячи стрибки, дуже швидким бігом. Іванко сіпнув коня за поводи, вперся в стремена, і кінь з ходу пустився навскач (Хижняк, Д. Галицький, 1953, 139); Фашист займав із череди корову. Вона ж від нього кидалась навскач (Підс., Загули.., 1960, 45).