надпорив
НАДПОРИВ, у, ч., розм. Бурхливий вияв якого-небудь почуття; сильний порив. - Ми сьогодні разом приїхали... з Огеем! - 3 Огеем? - мало не скрикнула Аксель, і її очі взялися вогниками. Та вона одразу опанувала свій надпорив і, байдуже кахикнувши в долоню, звернулася до музик (Досв., Вибр., 1959, 368).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надпорив | надпориви |
Родовий | надпориву | надпоривів |
Давальний | надпоривові, надпориву | надпоривам |
Знахідний | надпорив | надпориви |
Орудний | надпоривом | надпоривами |
Місцевий | на/у надпориві | на/у надпоривах |
Кличний | надпориве | надпориви |