намилуватися
НАМИЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. 1. ким і без додатка, розм. Досхочу помилуватися, поголубитися. Намилувавшись собі, як є меж молодими парубком і дівкою, що хотять собі побратися, Семен Іванович посадив Галочку біля себе (Кв.-Осн., II, 1956, 336); Улас намилувався Лукиною, натішився й покинув її, як зірвану квітку (Н.-Лев., III, 1956, 348).
2. часто з запереч, н е, ким, чим, рідше на кого - що, з кого - чого і без додатка. Досхочу помилуватися, полюбуватися ким-, чим-небудь. Намилувавшись сплячим, Бульба пробирався далі тісною вулицею (Довж., І, 1958, 228); Хмельницький.. глянув на Кривоноса захопленими очима. - Не намилуюсь я з тебе, пане полковнику! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 352); Скільки сонця, праці, втіхи! Не надивишся, не наслухаєшся, не намилуєшся! (Горд., Дівчина.., 1954, 136); Не надивлюсь, не намилуюсь. Як гай зимовий занімів (Мур., Осінні сурми, 1964, 12).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намилуюся | намилуємося |
2 особа | намилуєшся | намилуєтеся |
3 особа | намилується | намилуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | намилувався | намилувалися |
Жіночий рід | намилувалася | |
Середній рід | намилувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намилуймося | |
2 особа | намилуйся | намилуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | намилувавшись |