непосида
НЕПОСИДА, и, ч. і ж., розм. Рухлива, енергійна людина, що не любить довго бути, сидіти на одному місці і без певного заняття. Тут усі привітні до мене, люблять, надії якісь покладають; навіть ось ця непосида - і та примовкла: сорочку мені дошиває (Вас., Вибр., 1954, 28); // Уживається як лайливе слово. Мама розсердилася на мене, бо відразу накинулась: - І де ти тільки бігаєш, непосидо? (Збан., Мор. чайка, 1959, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | непосида | непосиди |
Родовий | непосиди | непосид |
Давальний | непосиді | непосидам |
Знахідний | непосиду | непосид |
Орудний | непосидою | непосидами |
Місцевий | на/у непосиді | на/у непосидах |
Кличний | непосидо | непосиди |