неуважний
НЕУВАЖНИЙ, а, е. 1. Який не відзначається уважністю, зосередженістю. - Я ні разу не пам'ятаю, щоб ти була в такім випадку неуважною (Л. Укр., III, 1952, 692); На уроках Ігор сидів задумливий і неуважний (Багмут, Щасл. день.., 1951, 31); // Який виражає неуважність. Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Гончар, III, 1959, 292).
2. Який не виявляє уваги у ставленні до кого-, чого-небудь. Коли Марійка приходила без запрошення, Ніна була неуважна і явно не раділа їй (Донч., V, 1957, 335); // Власт. такій людині. Його неуважне, нерівне і часто згірдне поводження з нею поясняла собі [Раїса] тим, що о. Василь живе вищими інтересами (Коцюб., І, 1955, 331).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неуважний | неуважна | неуважне | неуважні |
Родовий | неуважного | неуважної | неуважного | неуважних |
Давальний | неуважному | неуважній | неуважному | неуважним |
Знахідний | неуважний, неуважного | неуважну | неуважне | неуважні, неуважних |
Орудний | неуважним | неуважною | неуважним | неуважними |
Місцевий | на/у неуважному, неуважнім | на/у неуважній | на/у неуважному, неуважнім | на/у неуважних |