оглушливий
ОГЛУШЛИВИЙ, а, е. 1. Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін. Чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини, перемішаний з оглушливим шумом води і криком робітників (Фр., І, 1955, 364); З виттям і оглушливим грюкотом накинулися на нього [пароплав] чорні вали, кинули ним, як соломинкою, назад (Ірчан, II, 1958, 329).
2. Який доводить до стану непритомності; запаморочливий (про біль, удар і т. ін.). Він відчув тупий, оглушливий біль в голові, в очах потемніло, у вухах сильно задзвеніло (Трубл., Шхуна.., 1940, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оглушливий | оглушлива | оглушливе | оглушливі |
Родовий | оглушливого | оглушливої | оглушливого | оглушливих |
Давальний | оглушливому | оглушливій | оглушливому | оглушливим |
Знахідний | оглушливий, оглушливого | оглушливу | оглушливе | оглушливі, оглушливих |
Орудний | оглушливим | оглушливою | оглушливим | оглушливими |
Місцевий | на/у оглушливому, оглушливім | на/у оглушливій | на/у оглушливому, оглушливім | на/у оглушливих |