онуча
ОНУЧА, і, ж. 1. Шматок тканини, яким обмотують ноги перед взуванням (перев. в чоботи). За онучу збили бучу (Укр.. присл.., 1955, 222); Будем, брате, З багряниць онучі драти (Шевч., II, 1963, 396); Він поспішав натягти чоботи, але недбало загортав онучею ногу й чоботи не налазили (Сміл., Зустрічі, 1936, 92).
2. розм. Шматок старої, брудної тканини; ганчірка. Закіптюжені хлопці з польового дозору саме вивалюють з передньої тачанки скрученого віжками офіцера. Товстий, бритоголовий, очі зав 'язані, рот заткнутий якоюсь онучею... (Гончар, II, 1959, 338).
ОНУЧА див. внуча.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | онуча | онучі |
Родовий | онучі | онуч |
Давальний | онучі | онучам |
Знахідний | онучу | онучі, онуч |
Орудний | онучею | онучами |
Місцевий | на/у онучі | на/у онучах |
Кличний | онуче | онучі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | онуча | онучата |
Родовий | онучати | онучат |
Давальний | онучаті | онучатам |
Знахідний | онуча | онучат |
Орудний | онучам | онучатами |
Місцевий | на/у онучаті | на/у онучатах |
Кличний | онуча | онучата |