оправлений
ОПРАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оправити. Витягнула з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Кобр., Вибр., 1954, 3); Вона підійшла до дзеркала, оправленого в червоне дерево (Мик., II, 1957, 289); Крізь шарф поблискували два широкі гребені, оправлені дорогими камінцями (Кучер, Прощай.., 1957, 76); Густо в степу від скирт. Вони добре вивершені, оправлені, оборані (Рад. Укр., 22.VІІ 1959, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оправлений | оправлена | оправлене | оправлені |
Родовий | оправленого | оправленої | оправленого | оправлених |
Давальний | оправленому | оправленій | оправленому | оправленим |
Знахідний | оправлений, оправленого | оправлену | оправлене | оправлені, оправлених |
Орудний | оправленим | оправленою | оправленим | оправленими |
Місцевий | на/у оправленому, оправленім | на/у оправленій | на/у оправленому, оправленім | на/у оправлених |