осоруга
ОСОРУГА, и, ж., рідко. 1. Прикрощі, неприємність. А всередині у Ярошенка десь почало скаржитись тихо-тихесенько щось од лукавого: - Чи мало ганяли тебе по школах, чи мало було з людьми осоруги?.. (Вас., І, 1959, 195).
2. Почуття відрази, огиди. Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, - з своєї досади (Вовчок, І, 1955, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осоруга | осоруги |
Родовий | осоруги | осоруг |
Давальний | осорузі | осоругам |
Знахідний | осоругу | осоруги |
Орудний | осоругою | осоругами |
Місцевий | на/у осорузі | на/у осоругах |
Кличний | осоруго | осоруги |