плачливий
ПЛАЧЛИВИЙ, а, е. 1. Який буває під час плачу (про голос, звуки). - Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! - лебедів плачливим голосом Бовдур (Фр., І, 1955, 302); Гутманів голос спадає до плачливого шепоту, до якоїсь безутішної скарги на життя (Кол., На фронті.., 1959, 188); // Супроводжуваний плачем. - Цій жінці потрібна швидка лікарська допомога. В неї вмирає дитина, - переклав Саїд Алі плачливий лемент (Ле, Міжгір'я, 1953, 35).
2. Сповнений безнадією, смутком, жалем; перейнятий чутливістю, сентиментальністю. Свічки ряснії в церкві тій палали, куривсь кадила запахущий дим, плачливі співи серце розбивали (Фр., XIII, 1954, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плачливий | плачлива | плачливе | плачливі |
Родовий | плачливого | плачливої | плачливого | плачливих |
Давальний | плачливому | плачливій | плачливому | плачливим |
Знахідний | плачливий, плачливого | плачливу | плачливе | плачливі, плачливих |
Орудний | плачливим | плачливою | плачливим | плачливими |
Місцевий | на/у плачливому, плачливім | на/у плачливій | на/у плачливому, плачливім | на/у плачливих |