побріхувати
ПОБРІХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Мачуха така й сяка, вино п'є, в корчмі гуляє (Коцюб., І, 1955, 264).
2. Гавкати не дуже голосно або час від часу. Тут і там сонно собаки побріхували (Козл., Пов. і опов., 1949, 67).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побріхую | побріхуємо |
2 особа | побріхуєш | побріхуєте |
3 особа | побріхує | побріхують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побріхуватиму | побріхуватимемо |
2 особа | побріхуватимеш | побріхуватимете |
3 особа | побріхуватиме | побріхуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побріхував | побріхували |
Жіночий рід | побріхувала | |
Середній рід | побріхувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побріхуймо | |
2 особа | побріхуй | побріхуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | побріхуючи | |
Минулий час | побріхувавши |