позавушник
ПОЗАВУШНИК, ПОЗАУШНИК, а, ч., діал. Ляпас. Рівночасно залунав дворазовий різкий ляск. Се були два грімкі позаушники, якими пан староста почастував громадського начальника в одну й другу щоку (Фр., III, 1950, 239); * Образно. Від наших суддів, наших друзів-критиків ми вимагаємо не хвальби й не позавушників, а глибокого аналізу творів, знання і розуміння історичного процесу української літератури (Літ. газ., 17.ІІІ 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | позавушник | позавушники |
Родовий | позавушника | позавушників |
Давальний | позавушникові, позавушнику | позавушникам |
Знахідний | позавушник | позавушники |
Орудний | позавушником | позавушниками |
Місцевий | на/у позавушнику | на/у позавушниках |
Кличний | позавушнику | позавушники |