положений
ПОЛОЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до положити. Підвівши праву руку, взяв [цар Соломон] нею положену обік себе на гаптованій подушці невеличку чорну паличку з великим, блискучим діамантом на кінці (Фр., IV, 1950, 130); Скиндячки на головах усе по-харківськи положені, коси у дрібушки позаплітувані (Кв.-Осн., II, 1956, 17); // діал. Розташований. Ми переїхали до Кімполунга, малого провінціального містечка, чудово положеного між горами (Коб., III, 1956, 556); // положено, безос. присудк. сл. Неважке чиновниче збіжжя зложене було у невеличкий чемодан і положено у ногах поштаря (Мирний, І, 1949, 389); Поле поорано, поле зскороджено; Повне і чисте зерно В землю, дощем перелиту, положено, Поки не встане воно (Щог., Поезії, 1958, 352).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | положений | положена | положене | положені |
Родовий | положеного | положеної | положеного | положених |
Давальний | положеному | положеній | положеному | положеним |
Знахідний | положений, положеного | положену | положене | положені, положених |
Орудний | положеним | положеною | положеним | положеними |
Місцевий | на/у положеному, положенім | на/у положеній | на/у положеному, положенім | на/у положених |