потіпаха
ПОТІПАХА, и, ч. і ж., лайл. Людина розпусної поведінки. [Маруся:] Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, Із потіпахою мене рівняє... (Сам., II, 1958, 84); - Я тебе, потіпахо, провчу, щоб знав, як битися в моєму ресторані (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | потіпаха | потіпахи |
Родовий | потіпахи | потіпах |
Давальний | потіпасі | потіпахам |
Знахідний | потіпаху | потіпах |
Орудний | потіпахою | потіпахами |
Місцевий | на/у потіпасі | на/у потіпахах |
Кличний | потіпахо | потіпахи |