похмурнілий
ПОХМУРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до похмурніти. Віоріка дивиться на похмурнілі квіти (Чаб., Балкан. весна, 1960, 448); Насувається печаль На юні похмурнілі лиця (Шер., Дорога.., 1957, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похмурнілий | похмурніла | похмурніле | похмурнілі |
Родовий | похмурнілого | похмурнілої | похмурнілого | похмурнілих |
Давальний | похмурнілому | похмурнілій | похмурнілому | похмурнілим |
Знахідний | похмурнілий, похмурнілого | похмурнілу | похмурніле | похмурнілі, похмурнілих |
Орудний | похмурнілим | похмурнілою | похмурнілим | похмурнілими |
Місцевий | на/у похмурнілому, похмурнілім | на/у похмурнілій | на/у похмурнілому, похмурнілім | на/у похмурнілих |