поштувати
ПОШТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм., заст. 1. Шанобливо пригощати, частувати. Галочка.. зараз кинулася поштувати його то сим, то тим (Кв.-Осн., II, 1956, 335); - Учора зазвали мене до коша, буцім і добрі: «Ось там се да те треба нам перековати [перекувати], а в нас такого дотепного коваля й зроду не було», - та й давай мене поштувати (П. Куліш, Вибр., 1969, 165); // перен. Сподіваючись справити приємність кому-небудь, знайомити з чимсь. О. Артемій.. поштував гостя читанням якихось уривків та звісток, та розмовою про політику (Н.-Лев., IV, 1956, 116).
2. перен. Бити, катувати. - Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують!.. (Цюпа, Три явори, 1958, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поштую | поштуємо |
2 особа | поштуєш | поштуєте |
3 особа | поштує | поштують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поштуватиму | поштуватимемо |
2 особа | поштуватимеш | поштуватимете |
3 особа | поштуватиме | поштуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поштував | поштували |
Жіночий рід | поштувала | |
Середній рід | поштувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поштуймо | |
2 особа | поштуй | поштуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | поштуючи | |
Минулий час | поштувавши |