праліс
ПРАЛІС, у, ч. Незайманий, предковічний, густий ліс. Гори Карпати, сповиті в синяві мряки або непроглядні густі праліси, синіють здалека (Коб., І, 1956, 438); Холодний вітер, плутаючись у нетрях дрімучого пралісу, розповідав йому [Кобзареві] нові легенди Бескидів і Татрів... (Жур., Дорога.., 1948, 172); - Ото синіє врівень із горою Старий наш ліс, - почав я. - Справжній праліс. Там тільки й світла, що совині очі (Вирган, Квіт. береги, 1950, 110); Різновікові деревостани кленово-липово-дубових угруповань Качанівського лісопарку в багатьох місцях мають вигляд своєрідного пралісу (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 84); *У порівн. Очерети по Удаю - мов дикий праліс. Проростають буйно, хаотично (Мушк., Серце.., 1962, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | праліс | праліси |
Родовий | пралісу | пралісів |
Давальний | пралісові, пралісу | пралісам |
Знахідний | праліс | праліси |
Орудний | пралісом | пралісами |
Місцевий | на/у пралісі | на/у пралісах |
Кличний | пралісе | праліси |