приторк
ПРИТОРК, у, ч. Дія за знач. приторкнутися, приторкатися, приторкуватися 1. Від цього легкого приторку [дитини] з плечей чоловіка скочуються щоденні турботи, веселішають очі (Стельмах, II, 1962, 104); Хто ввечері тобі розказує казки? Хто пестить приторком ласкавої руки? В твоїх веселощах з тобою веселиться? (Рильський, Зим. записи, 1964, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приторк | приторки |
Родовий | приторку | приторків |
Давальний | приторкові, приторку | приторкам |
Знахідний | приторк | приторки |
Орудний | приторком | приторками |
Місцевий | на/у приторку | на/у приторках |
Кличний | приторку | приторки |