прищепа
ПРИЩЕПА, и, ж. Живець або вічко (брунька) однієї рослини, що їх прищеплюють (у 2 знач.) на іншу рослину. Побачив [Липтак] на шипшині прищепу. «Очко троянди!» - зрадів, наче знайшов заховані кимсь скарби (Томч., Готель.., 1960, 36); // Культурна частина рослини, яка розвивається із прищепленого живця чи бруньки. Прищепа живиться тими речовинами, які добуває коріння підщепи, а підщепа засвоює пластичні речовини, синтезовані в листі прищепи (Наука.., 9, 1956, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прищепа | прищепи |
Родовий | прищепи | прищеп |
Давальний | прищепі | прищепам |
Знахідний | прищепу | прищепи |
Орудний | прищепою | прищепами |
Місцевий | на/у прищепі | на/у прищепах |
Кличний | прищепо | прищепи |